Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (НБУВ) є головним інтелектуальним та науково-інформаційним центром країни. Команда НБУВ - це унікальні фахівці та наукові дослідники. Вони пишуть дисертації, володіють рідкісними навичками реставрації, працюють із першоджерелами, а також забезпечують сучасні цифрові послуги, розвиваючи електронні архіви для онлайн-читачів по всьому світу.
Фото Романа Маленкова, із сайту Україна інкогніта.
Попри високу кваліфікацію та наукові ступені, зарплати бібліотекарів низькі. За даними Держстату, у 2025 році бібліотекарі та працівники музеїв отримували в середньому лише 13,5 тис. грн на місяць. У головній науковій книгозбірні країни оплата працівника навіть нижча, ніж у звичайних міських бібліотеках.
Під час ухвалення державного бюджету на 2026 рік Верховна Рада України виділила додаткове фінансування для Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського та Львівської національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника. Народний депутат України, голова підкомітету з питань культурної політики Микола Княжицький поспілкувався із працівниками бібліотеки та зазначив: «Потрібні системні рішення щодо оплати праці людям які залишаються працювати у бібліотеках попри всі обставини. Залишаються через покликання».
Цікаві факти:
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського входить до ТОП-10 найбільших національних книгозбірень.
2 серпня 1918 - офіційна дата заснування бібліотеки. Цього дня гетьман Павло Скоропадський підписав ухвалений Радою Міністрів Української Держави закон «Про утворення Фонду Національної бібліотеки Української Держави».
Щорічно НБУВ видає до 40 назв фундаментальних наукових праць.
Фонди налічують близько 15,8 мільйона одиниць зберігання.
У гігантському книгосховищі архівація продумана так, щоб книги за допомогою внутрішніх ліфтів і конвеєрів оперативно потрапляли до читальних залів.
Інтер'єр бібліотеки прикрашає унікальне монументальне полотно площею 360 кв. метрів, виконане в техніці воскового живопису “Біль землі”. Автори цього філософського твору Володимир Прядка та Володимир Пасівенко у 1998 році отримали Шевченківську премію.
