У Різдвяний час бажаємо миру в серцях, сили в щоденних справах і віри в майбутнє. Нехай світло Різдвяної зірки об’єднує, додає надії та нагадує про цінності, які ведуть нас разом - людяність, гідність і відповідальність одне за одного.
Різдво - це віра і натхнення, пам’ять роду й сила традицій. Саме таким, наповненим звуками трембіти, колядою і відчуттям глибинного спокою, побачив і відчув Різдво на Гуцульщині етнограф, письменник, філософ Станіслав Вінценз. Цитуємо фрагмент із твору "На високій полонині" Книга 1 "Правда старовіку" - Частина перша "За голосом трембiти"
"Трембіта озивається на святочні урочистості: на Різдво Господнє, на Святий Вечір та під час усеношної голосно лунає по горах від хати до хати, її голос перелітає через недоступні й засніжені самотні пущі. Ходить за колядниками, котрі зі світлом та музикою сходять вузькими стрімкими стежинами. Гори та ліси дрімають, затишно приспані в снігах, а голоси скрипочок пронизливо в’ються серед ночі. Їм могутньо вторує трембіта.
Коляда міцнить цей спокій зимового сну та підсилює відчуття блаженної безпеки.
На Святвечір наче лежиш на лоні Божім. Час зупинився. Світ і Гоподь такі ласкаві, що навіть Архіюду, проводиря чортів, Архангел спускає з ланцюга, щоб той виправився. І люди його тоді не бояться, тим паче, коляда захищає село від його сили".
Станіслав Вінценз (1936 рік).
Добра у кожну оселю, кожна родина нехай відчує тепло, єдність і надію.
З Різдвом Христовим!
