Дайджест підготовлено в рамках проєкту Літературно-мистецька зустріч “Слово у війні”, який втілюється ГО “Верховина - квітка Карпат” спільно із ГО “Всеукраїнський демократичний форум”, Львівською обласною бібліотекою для юнацтва ім. Романа Іваничука за фінансової підтримки Українського інституту книги.
Андрій Лотоцький
Уродженець Львова. Походить із родини, яка у ХХ столітті брала участь у визвольної боротьби, нащадок лікаря, який опікувався воїнами УПА, та Січового стрільця, обидва діди були репресованими. Батьки Зеновія та Ростислав Лотоцькі та тітка Наталія Лотоцька, заохотили Андрія до вивчення історії, археології, петрографії та військової справи.
Навчаючись у Львівській Політехніці потоваришував з Владом Якушевим. Із цієї багаторічної дружби та захоплення історією, дослідженням рідного краю сформувався інтерес до археології. Досвід та навики Андрій Лотоцький описав у своїх книгах: «Сірі археологи» та «Розкрадачі лісових смітників» у співавторстві із Владом Якушевим. Тексти згаданих книг у смішній і легкій формі розповідають про таємниці нашої землі, зокрема Рогатинщини, з точки зору археології – що було і які наслідки маємо сьогодні від подій минулого. Зокрема, битв під час багатьох воєн, які прокотилися згаданим регіоном.
Сьогодні військовослужбовець 24 окремої механізованої бригади ЗСУ, а також власник торговельного майданчика у мережі інтернет: «Крамниця добрих подарунків» – де представлений найбільший вибір сучасної української воєнної літератури, а також сувеніри ручної роботи. Традиційно 10% від прибутку перераховують на все, що може допомогти нашим воїнам та наблизити перемогу.
Валерія Борщевська
Волонтерка , творчиня, продюсерка кінопроєктів. Літературна продюсерка авторів Сергія Дзюби і Артемія Кірсанова (романи та однойменні фільми «Заборонений» і «Позивний Бандерас»). Продюсерка документального фільму "Життя після 16:30" за романом О. Терещенка про бої за ДАП, важке поранення, реабілітацію та повернення до активного життя. Спеціально до фестивалю «Мельпомена Таврії» у звільненому Херсоні зі згаданими авторами підготувала тизер до фільму «О вороже, коли тобі проститься...». Героями документальної кінострічки стали херсонці, котрі пережили окупацію. Учасниця кінопоказів, презентацій, Форуму військових письменників у Львові та фестивалю «Слово у війні» в рамках форуму Via Carpatia.
Артемій Кірсанов
Волонтер, письменник, сценарист. Народився в Києві. Закінчив Київський Національний університет культури і мистецтв. За фахом – режисер. Член «Української Кіноакадемії», член ГО «Гільдія сценаристів України». Працював на телебаченні шеф редактором, сценаристом кількох телешоу, режисером. Працює у співавторстві з Сергієм Дзюбою та Валерією Борщевською. Сценарист фільмів «Позивний Бандерас» та «Заборонений» за однойменними романами. Режисер документального фільмау «Життя після 16:30» за книгою О. Терещенка. Співавтор книг «Позивний Бандерас», «Позивний Бандерас. Операція «Томос», «Заборонений». Постійний учасник Форуму військових письменниів, фестивалю «Мельпомена Таврії», форуму Via Carpatia («Слово у війні»).
Віктор Янкевич
Український письменник. Член Національної спілки письменників України з 2019 року. Автор книг «Тенета», «Копія», «Відплата», «Вбивство в бібліотеці на Ринку, 9», «Останній лист», «Тачки і тьолки», «Тенета 2.0», «Смерть у подарунок». Захоплюється важкою атлетикою і рибальством. Може створити якісний любовний роман, заклавшись у творчому парі! У жовтні 2020 року взяв участь у проєкті календаря про сучасних українських авторів «Literature illustrated» від літературної агенції "OVO" разом з письменниками Сергієм Жаданом, Павлом Коробчуком, Петром Яценком, Артемом Чехом, Сергієм Демчуком, Сергієм Мартинюком, Павлом Дерев'янком тощо. Учасник Всеукраїнського обʼєднання «Книжкова толока ім. Любові Хомчак», з яким побував на презентаціях у більш, ніж сорока містах України. Як учасник літературно-мистецького фестивалю «Кальміюс» провів десятки зустрічей на Луганщині і Донеччині. Зараз захищає Україну на південному напрямку.
Володимир Скоростецький
Полковник Збройних Сил України, військовий журналіст.
Народився у Львові, закінчив Львівський військовий інститут в 2001 році. З 2014 року бере участь у війні з російськими загарбниками.
Літератор-початківець. Автор віршів та новел на військову тематику. Герої його творів – реальні українські воїни. Під час фронтових редакційних відряджень автор працює в окопах та на бойових позиціях наших військ, де черпає натхнення і сюжети для власної творчості.
Співзасновник «Всеукраїнського форуму військових письменників». Від 2014 року активно підтримує волонтерський рух. Для допомоги у військових питаннях зняв серію промороликів про те, як обирати броню, шоломи, турнікети. Організовує курси першої допомоги і всіляко допомагає розібратись в облаштуванні функційних волонтерських штабів. Поряд з вмотивованим бойовим офіцерським началом Володимира живе тонкий, інколи сентиментальний лірик. Його вірші - надихають, збирають нашу волю в кулак і дають відчуття переможної дороги. Проти зневіри. Володимир неймовірно цікаво працює з молоддю - за його ініціативи багато подій Форуму військових письменників проходять у середовищі курсантів.
Рустам Гівазович Дмитрук
Професійний бармен. У лютому 2022 року разом з партнером був за крок від здійснення свого задуму - відкриття коктейльного бару в центрі Львова, проте цього не сталось. 24 лютого подався до ТРО. Так став солдатом - стрільцем підрозділу бригади тероборони. У літературу увірвався, як і у війну - нестримно і голосно. Чи віршував раніше - не зізнається, лише натякає. Але командування вважає Рустама літописцем свого часу і підтримує участь Рустама у різних літературних подіях. У березні 2023 року вийшла перша збірка поезій. "Це вийшло майже випадково, подруги зробити мені подарунок на день народження. Сам я вважав, що віршів дуже мало і прискіпливо ставився до них. Писав більше для себе. Але радий, що так вийшло" - додає Рустам. Поезія Дмитрука - як добрий коктейль. Намішано почуттів і щирості. Унікальна манера декламаційна автора зробила його улюбленцем поетичних батлів. Відповідно, Рустам активно долучається до літературних подій, якщо дозволяє оперативна ситуація на службі. Зараз автор готує матеріал для нової книги і вона стане цікавим досвідом поєднання вражень від спостережень за тиловим життям і життям на війні.
Ілля Тітко
В 2015 році добровільно зголосився на службу в ЗСУ. Учасник АТО в складі 9-го батальйону 59-ї мотопіхотної бригади. Впродовж служби перебував на лінії оброни під м. Попасна понад 13 місяців без ротацій.
За фахом – інженер електрик. З 1987 року і по даний час працює на Калуському ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ».
Учасник Форуму військових письменників та форуму Via Carpatia. На Форумі автор провів ексклюзивні авторські читання уривку «Заблоцькі» з майбутнього роману «Перелом».
У 2019 році написав книгу спогадів «Формула крові».
У 2021 році книга була перекладена англійською та видана в Канаді. З квітня 2022 року брав участь у бойових діях проти російських загарбників у Запорізькій області під м. Гуляйполе. У липні 2022 року звільнений із лав ЗСУ по досягненні граничного віку перебування на військовій службі (60 років).
Катерина Флекман
Журналістка, психологиня, поетка Працювала у великих культурологічних проєктах, серед яких - «Замок Радомисль», «Галерея Кайрос», Музей Шереметьєвих та інші. У 2016 стала співзасновником інформаційної агенції «Журналіст». Перший літературний досвід – випуск «Словника Кохання – зізнання у любові від А до Я», проєкт спільнодії з журналом «Наталі» для підтримки жіночого волонтерського руху. Писати почала ще 2014 року, проте робила це не назагал. У 2022 році випустила першу книгу поезії воєнного часу «Прокидаєшся ранком, годуєш кішку… Хроніка особистих стосунків з війною». Авторка вважає, що слово у воєнний час має терапевтичний ефект. Волонтерка Національної агенції гуманітарної допомоги ZDOROVI.
Оксана Весна
Письменниця зі Львова, народжена 29 липня 1990 року. З дитинства Оксана любила читати, але першою "роботою мрії" бачила для себе балет, хоча зовсім не була схильною ані до танців, ані до серйозних фізичних навантажень, а от розповідати власним іграшкам вигадані нею ж казки та історії почала раніше, ніж навчилася писати.
Першим виданим твором Оксани стала книга "Які ж вони — янголи", написана протягом останнього року шкільного навчання (Оксані було 17, коли книга побачила світ). Однак потім у Весни була перерва у творчості: письменниця вступила до Української академії друкарства (навчалася на редактора) та трохи відсунула вдасну творчість у бік.
Друга книга Оксани "Ліс на межі" — з'явилася аж у 2021 році, зовсім незадовго до пандемії Covid 19, так само, як і "Які ж вони — янголи?" це була прозова фентезійна історія. Оксана від самого початку позиціонувала себе, як письменницю прозових форм, однак почалося првнрмасштабне вторгнення рф і у ВЦ на площі Ринок, 9 стали (на прохання волонтерів) з'являтися "весняні вірші" (так їх називає сама авторка). Збірка "Нерозстріляні вірші" написана день за днем — поміж волонтерської буденності. Вірш — це коротка й емоційна літературна форма, тож саме через вірші Оксана виписувала власні переживання гніву, болю та ненависті до ворога. Та найважливішою складовою "Нерозстріляних віршів" є надія. Вона живе у кожному весняному творі. Мабуть, саме нею Оксана Весна хоче поділитися зі світом.
Олександр Лисак
Поет та військовий з Харківщини. 2004р. закінчив Академію Внутрішніх військ. Жив і працював у Донецьку, доки туди не прийшла війна. Один з найяскравіших поетів Великої війни - вірші якого пульсують лицарською любовʼю до тих, кого захищає і ненавистю до ворога. Автор збірок «Творю свій день», «Синдром фантомного болю» та «Шрамована пам'ять». Учасник соціально-поетичного проекту #ТамДеВдома. Член Національної спілки письменників України. Був лауреатом літературного конкурсу «Молода Слобожанщина», поетичного конкурсу Гліба Бабіча, премії Леся Мартовича. Його вірші часто стають піснями. Активний учасник літературних фестивалів на Слобожанщині, учасник Форуму військових письменників, Київbookfest. Служив у 3-й оперативній бригаді НГУ в зенітному ракетно-артилерійському дивізіоні. Зараз – офіцер 54 ОМБр ім. Івана Мазепи. Готує до друку нову збірку, перебуваючи на донецькому напрямку оборони.
Олена Лотоцька
Народилася і виросла на Поліссі. З 1999 по 2014 рік проживала в Криму. Після анексії півострова переїхала до Львова. Писати почала у 2018. Авторка збірок короткої прози «Нині зозуля кувала» (2020), «Ангели в намистах» (2023). Твори публікувалися в періодичній пресі, альманахах, антологіях. Перекладені польською, англійською мовами. Лауреатка премій Імені Василя Скуратівського, Василя Стефаника, Івана Чендея. За освітою – філолог (університет імені М.П. Драгоманова). До 2014 працювала в архівній сфері, з 2015 – військовослужбовиця Збройних Сил України. Олена - авторка, яка активно пропагує говірку, ужиткове і прикладне мистецтво свого Полісся. Володіє неймовірним талантом прочитання авторських оповідок, які ведуть нас у багатство діалекту і бережуть її історію прароду поліщуків. Колекціонує старожитності Полісся. Просуває знання про ткацький шедевр рідного села - серпанок. Мріє писати про Крим, але досі живе з незагоєною раною і мріями про повернення Криму додому.
Олена Мокренчук (Ластівка)
Журналістка, письменниця та пані майор Збройних сил України.
Авторка книг "Аліска фронтова лисичка", "Афінах з Куби", «Вітер з Дикого поля» та "Україна - мрія".
Була пресофіцером 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців (2015—2018), т.в.о. начальника пресслужби оперативного командування «Північ» (2018—2021). З грудня 2021 — офіцер Управління зв'язків з громадськістю Збройних сил України.
Членкиня Спілки журналістів та Спілки письменників.
Олена - одна з небагатьох військовослужбовиць, в доробку якої переважають художні твори для дітей. Пані Мокренчук активно співпрацює з різними громадами, охоче і невтомно приїздить у дошкільні установи, школи, бібліотеки і заклади культури, щоб познайомити читача зі своїми героями. Олена - авторка, яка промоціює не лише власну творчість, а й активно «проштовхує» талановитих посестер і побратимів. Була учасницею першого Нью-Йоркського літературного фестивалю на Донеччині, Київbookcest, Lvivbookfest і Форуму військових письменників
Ольга Донеччанка
Дебютувала в сучасній українській літературі романом «Я так люблю життя». Книга стала відлунням незабутніх зустрічей з бійцями добробатів у 2014-2016 роках. Вони були першими серед тих, хто зупинив ворога.
До російської агресії мешкала в Донецьку. Працювала в школі, займалась бізнесом. Усе це було зруйновано війною. Через свою проукраїнську позицію жінці довелося виїхати з окупованого міста разом із родиною. Бажання писати, за словами авторки, було непоборним, бодай словом, боротися проти неправди «руського міра» і прагнення розповісти про синів та доньок України. Розповісти про побачене в 2014-2016 роках очима українки з Донецька.
Сьогодні авторка мешкає в місті Львові та активно бере участь в різноманітних культурних проєктах. Зокрема, є учасницею Всеукраїнського форуму військових письменників та програми “Слово у війні” фестивалю Віа Карпатія.
За авторську пісню “Перемога” Ольга Донеччанка отримала диплом 1-го ступеня у Всеукраїнському конкурсі ім. Леся Мартовича.
Сергій Дзюба
Народився 1978 року в Києві. Закінчив факультет режисури Київського національного університету культури і мистецтв. Журналіст і учасник телевізійних реаліті-шоу «За склом» і «Козаки-розбійники», учасник телепроєкту «За 80 днів навколо світу на мотоциклі», проєкту «Ігри патріотів». З 2009 р. — креативний продюсер компанії «Творчий альянс»." 2022 р. пішов до лав ЗСУ. У вересні 2022 р був поранений у бою під Горлівкою. Отримав нагороду "Сталевий хрест". Сценарист художніх фільмів за однойменними романами «Позивний Бандерас», «Заборонений» та документального фільму «Життя після 16:30» за книгою О. Терещенка. Співавтор книг «Позивний Бандерас», «Позивний Бандерас. Операція «Томос», «Заборонений».
Тетяна Штифурко
Журналістка, фотографиня. Народилася у 1987 році. У 2010 закінчила навчання у ЛНУ ім. Івана Франка. До червня 2019 року працювала кореспондентом інформаційної агенції ZIK у Львові. Волонтерка. Разом з чоловіком, військовослужбовцем, автором книг «Карателі» та «Мобілізяка» Владом Якушевим та його побратимом і співавтором книг «Сірі археологи» ветераном Андрієм Лотоцьким, заснували волонтерську ініціативу «Крамничка добрих речей». Тут промотуються і реалізуються книги і речі ручної роботи авторів з фронту. Тетяна ініціює фотопроєкти для ветеранів і родин військових, де як світлярка уміє відкрити серце своїм моделям, щоб зігріти їхню душу. Таня фотофіксує багато подій, повʼязаних з промоцією літератури, яка твориться військовими і волонтерами. І це стає ще одним матеріальним доказом величі та аристократизму нашої нації.
Олег Бородай
Добровольцем пішов на фронт ще 2014 року. Досі на фронті. За фахом вчитель, Олег на війні почав писати вірші та спогади, які згодом надрукував.
Лауреат фестивалю-конкурсу "Слобожанський Спас", конкурсу "Від слова до слова", премії ім. Василя Симоненка. Грає на гітарі
Друкувався в альманахах "Нива", "Миргородські обрії", "Склянка часу", "У пошуку альтернативи", "Пісні нескорених війною", "Слово єднає", "Суголосся", "І життя, наче танець над прірвою".
Автор збірки віршів «Відлуння окопів», "Релаксація душі", прозової книги у двох частинах «Вогневий вал».
Коли має недовгі відпустки, зустрічається з поціновувачами співаного поетичного слова в бібліотеках, книгарнях, музеях міст і сіл, куди його запрошують.
Андрій Гуменюк (Кельт)
Позивний Кельт. Народився 1957 року у Львові. Український письменник, живописець, боєць добровольчого батальйону ОУН, один із засновників у 1988 році Львівського театру ім. Леся Курбаса, де до початку війни пропрацював художником-постановником.
У 1984 році закінчив Львівську національну академію мистецтв.
Протягом 1986 - 2002 років був членом мистецького об'єднання "Шлях".
Учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності.
З початком війни у 2014 році став волонтером, згодом парамедиком.
З 2016 року — боєць Добровольчого батальйону ОУН.
Автор книжок «Пісні війни» (2018) і «Африка» (2022).
«Африка» — це збірка біографічних новел-нотаток про війну. До книжки увійшли також і малюнки автора. Усе, що автор описав у цій книзі, написано на реальних подіях, усі події прямо чи опосередковано пов’язані з війною. Це чесна розповідь від очевидця.
Андрій Кириченко
Народився 1978 року на Полтавщині. Після закінчення школи вступив до військового вишу. Проходив військову службу на офіцерських посадах у Збройних силах України.
Автор поетичних збірок “Це наша правда!”, “От така війна...”, “Гільзи в кишені”, «Крила ангельських крил».
Писати почав ще в 1995-му році у військовому інституті.
Вірші про війну принесли авторові лауреатство у літературно-мистецьких преміях ім. Василя Симоненка та ім. Нечуя-Левицького. Також автор став лауреатом Всеукраїнського конкурсу малої прози ім. Івана Чендея та лауреат премії ім. Богдана Хмельницького за книгу прози «Мисливці за градами». Лауреат літературного конкурсу імені Леся Мартовича (м. Львів 2020 р.).
Лауреат регіонального літературного конкурсу імені Івана Франка (м. Одеса 2021 р.).
Лауреат І Всеукраїнського літературного конкурсу малих прозових форм імені Василя Стефаника (2021 р.).
З 2017 року - Член Національної Спілки письменників України.
В зоні АТО служив артилеристом 72-ї ОМБр ім. Чорних Запорожців
Проживає у м. Біла Церква, Київської області.
Іван Гентош
Український поет і пародист. Член Національної спілки письменників України (з березня 2015) і Української Асоціації письменників. Живе і працює у Львові. Є автором: збірки пародій «Перли поперли» (2010), збірки «Чавунні канделябри» (2011), збірки пародій «200 пострілів на ПМ» (2012, всі – у видавництві «Каменяр»), збірки «Тривожні дзвони», (видавництво Сполом, 2014), збірки лірики «Понад усе!» (2015), збірки лірики «Страсті земні» (2016), збірки лірики «Палітра долі» (2017), збірки пародій «Римовані геци: пародії» (2018), збірка поезій «Від першої особи» (2019), збірка поезій «Допоки маєм слово» (2021), збірка поезій «Вистоїмо, браття!» (2023), всі – у видавництві «Український пріоритет». Співавтор трьох колективних поетичних збірок: «Ірпінські поетичні зустрічі» (Тернопіль, 2012), «Натхнення» (Кременчук, 2013), «Рідні обереги» (Львів, 2013). Активний дописувач на літературних сайтах «Поетичні Майстерні» і «Натхнення».
Влад Якушев
Народився 20 листопада 1975 р. у Львові. У 1977 р. закінчив ДУ «Львівська політехніка», факультет автоматики. З 2000 року працював журналістом у Львові та Києві. Остання посада: головний редактор журналу «Кримінальне чтиво. Захід». Учасник Революції гідності. Автор книги «Карателі», «Мобілізяка», співавтор книг «Сірі археологи», «Двоє з лопатою. Розкрадачі лісових смітників», «10 історій для хлопців», «4-5-0». Навесні 2015 року мобілізувався у 14 ОМБР на посаду керівника прес-служби. Однак змінив стандарти воєнної журналістики, і разом із солдатами ходив на бойові чергування та брав безпосередню участь у боях. До війни працював журналістом, хоча за освітою інженер-електрик, тому приймати нестандартні рішення - дуже у стилі Влада. У 2017 році Якушев стає співзасновником Всеукраїнського форуму військових письменників і активно підіймає питання про ветеранську літературу у ЗМІ. Для підтримки творчих побратимів разом з кумом, ветераном російсько-української війни засновує волонтерську ініціативу та інтернет-магазин «Крамничка добрих подарунків». Після поранення, на реабілітації активно проводив творчі зустрічі і ділився планами про нову книгу. Автор колонки #Свята_на_болотах на FB, яка теж має шанс стати книгою. Твори Влада повні таким іронічно-позитивним контекстом, що сюжети ніби кінофільми відразу живуть в уяві читача. Сьогодні Владислав продовжує захищати нашу Батьківщину.
Василь Паламарчук
Василь Паламарчук Військовослужбовець, заступник командира роти вогневої підтримки. Брав участь у звільненні Бучі та Ірпеня, в боях за звільнення Херсону, в боях за Бахмут. Учасник АТО. Адвокат. Місію на війні бачить зараз у звільненні рідних Олешок і відновленні справедливості на рідній землі. Автор книги "Військовий непотріб" про події на Донбасі у 2014-ому році. Книга перевидавалась у видавництві «Білка», для якого Василь готує нові оповідки з війни. Це дуже доросла література. З максимальною ступінню відвертості. Але це не про натуралізм. Це про те, що життя проживають і «на нулі» Саме Василь є автором рефрену Форуму військових письменників - «пишіть, побратими, бо напишуть за вас» Василь як адвокат активно долучений до юридичної допомоги ветеранам і родинам захисників. Зараз на захисті нашої країни.
Василь Піддубний
Василь Піддубний в березні 2014 року добровольцем пішов захищати Україну. Служив в 10 ОМПБ «Полісська Січ» в якості кулеметника, пізніше, з січня 2015 року - снайпера. Приймав участь в бойових діях в складі 30-ї та 72-ї бригад. На даний час - солдат запасу, кулеметник взводу розвідки 4-го Житомирського батальйону. Побачене на війні відкарбувалось в пам’яті, мов слід берця на випаленій землі... Тому, повернувшись до мирного життя, продовжив війну на іншому, інформаційному фронті. Активний учасник ветеранського та патріотичного руху, учасник Всеукраїнського форуму військових письменників.
Василь Піддубний - талановитий український письменник і редактор тритомного збірника оповідань «Слово про війну», а також таких книг: «Словник солдатського сленгу своїми словами», «Історії», «Слово про війну 3», «++», «Татова донечка», співавтор збірки «Голос війни. Історії ветеранів», автор книги “Піастри, піастри...” (під псевдо Стівен Робертс), повісті-казки козацьких часів «Холодне серце» , «Козацькі байки».
Володимир Коротя
Український письменник, громадський діяч, військовослужбовець, молодший лейтенант РТГ «Ірпінь» Сил ТрО Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Депутат Бучанської міської ради. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня, кавалер ордена «За мужність» III ступеня, отримав відзнака Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя».
У 2014—2016 роках вступив добровільно в Збройні сили України. Брав участь в бойових діях у складі розвідувального взводу одного з батальйонів 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади на сході України.
Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року створив та очолив добровольчу ротно-тактичну групу «Ірпінь», завдяки якій російським окупантам не вдалося прорвати оборону добровольців у районі м. Ірпінь.
Автор книг "Пригоди фантома" та "Роздуми фантома про державотворення".
У книжці «Пригоди Фантома» він описує свій погляд на саму війну та життя після участі у ній. А саме: адаптація до мирного життя; соціалізація; переосмислення свого життя після участі у війні та практичні поради ветеранам.
"Роздуми фантома про державотворення" - це збірка коротеньких оповідань, у яких автор описує реальні ситуації, які пережив він сам та його побратими, розповідає про нелегку «роботу» розвідника. Володимир називає це роздумами про війну. Один із розділів він присвятив темі ветеранського посттравматичного стресового розладу (ПТСР) і пояснив, як його контролювати.
Учасник Форуму військових письменників.
